Процедура звернення до суду

Права, свободи чи законні інтереси фізичних осіб можуть захищатиися в порядку цивільного, господарського, адміністративного судочинства, у третейських судах, а також в адміністративному порядку.
Для того, щоб визначити, до якого суду слід звернутися, необхідно знати, як розмежовується юрисдикція різних установ. Варто пам’ятати, що термін “юрисдикція” в законодавстві України вживається у декількох значеннях. У нашому випадку юрисдикцію необхідно розуміти як здійснення правосуддя або підсудність.
У порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч.1 ст.15 ЦПК). Наприклад, за правилами цивільного судочинства розглядаються і вирішуються загальними судами спори, пов’язані із встановленням права власності, неповерненням позики, успадкуванням майна, стягнення заробітної плати, стягненням аліментів, поділом майна у зв’язку із розірванням шлюбу тощо.
У порядку адміністративного судочинства до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності законодавством України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.17 КАС, компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Суб’єкт владних повноважень — це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст.3 КАС). Це означає, що у разі порушення прав громадянина суб’єктом владних повноважень відповідачем в адміністративному суді може бути сільська чи селищна рада, сільський чи селищний голова, районна державна адміністрація та ін.
У порядку господарського судочинства мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (ст.1 ГПК). Хоча й тут передбачено певні винятки: у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності. 

Порядок подання заяв, позовних заяв, скарг до суду та їх прийняття


Згідно із Конституціею України, права і свободи людини захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб ( стаття 55).
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.
Правосуддя в Україні здійснюється у порядку цивільного, кримінального та господарчого процесу.
Суди (загальні) розглядають справи щодо спорів, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних та інших відносин, за умови, що однією із сторін у спорі є громадянин, який не є суб'єктом підприємницької діяльності.
На господарчий суд покладено вирішення всіх господарських спорів, стороною в яких є суб'єкти підприємницької діяльності: юридичні особи або громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи ( стаття 1 ГПК України).
Всі суди мають право переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами постановлені ними рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили ( ст. 361 ЦПК України).

Особливості підготовки позовних заяв


Писати позовну заяву можна і від руки, необов'язково друкувати його на комп'ютері. Але все повинно бути чітко і акуратно. Безграмотні та неакуратні тексти справлять негативне враження на суддю і навіть можуть стати причиною відмови у подальшому розгляді справи, оскільки позов порахують складеним не за формою. Це ж стосується й мови, на якій складений позовний документ. Закон чітко визначає, що всі судові документи складаються на державній мові — українській. Якщо ви погано нею володієте, краще вдатися до допомоги знайомих, аніж писати на російській.

У шапці документа необхідно вказати інформацію про позивача (власні координати) і про відповідача. Під словами "Позовна заява" у дужках бажано стисло вказати суть справи (наприклад, "Про відшкодування морального збитку"). Висловлюйте текст стисло і лише по суті справи.

А тепер про суть вашої заяви. Почніть просто, мовляв, такого-то числа у такому-то місці відбулася наступна ситуація. Далі вкажіть, яке ваше право і ким його було порушено. Будьте завбачливі, у позовній заяві обов'язково пошліться на конкретні статті закону, які, на вашу думку, дають вам право вимагати рішення на вашу користь. Краще, якщо це буде не тільки посилання на конкретний кодекс (наприклад, Цивільний), але і окремий Закон (Указ, Ухвала, документи Пленуму Верховного суду), який регулюює правовідносини у тій сфері, у якій ваші права були порушені.

У кінці заяви чітко сформулюйте, яке рішення просите у суду. Пам’ятайте, що правосуддя здійснюється за принципом змагальності. Тобто правий буде той, хто зможе краще аргументувати свою позицію, надати необхідні документи.
Коли текст позовної заяви вже готовий, не забудьте внизу вказати перелік документів, які ви маєте у своєму розпорядженні. Їх копії або оригінали додаються до позову. Оригінали, втім, краще зберегти у себе. Копії документів можна завірити у нотаріуса, а можна і не робити цього — суддя сам звірить їх з оригіналами в судовому засіданні. Крім того, обов'язково зробіть копії позову і документів, що додаються, по кількості відповідачів у вашій справі.
До суду позовну заяву варто занести особисто. У канцелярії поставте вхідний штамп на своїй копії позовної заяви. Це превентивна міра, щоб потім ніхто не сказав, що ваша заява кудись пропала або загубилася. У той же час позов можна відправити і поштою. Але обов'язково замовленим листом, при цьому не забудьте зберегти чек про оплату послуг "Укрпошти". Разом з позовною заявою вам потрібно надати суду квитанції про сплату держмита. Її види і розмір вказані в окремому розділі сайту. Для зручності ми також подаємо й зразки окремих позовних заяв.
А тепер ще кілька питань, відповіді на які стануть вам у пригоді. Отож…

— Коли і як особа, до якої звернуто позов, дізнається про залучення її до судового процесу?

— Відповідно до конституційної засади про рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідачу надано низку прав для захисту від заявлених позовних вимог. З цією метою позивач зобов’язаний подати позовну заяву з копіями відповідно до кількості відповідачів у справі, а також копії всіх доданих до заяви документів, котрі в процесі підготовки судом справи до розгляду в обов’язковому порядку вручаються відповідачу. Це дає змогу відповідачу підготувати відповідні правові способи захисту від заявлених вимог, а також за наявності підстав порушувати питання про зупинення чи закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду та вчинення судом інших процесуальних дій, передбачених ЦПК. Відповідач інколи може мати й самостійну вимогу до позивача, котру за змістом можна протиставити вимозі позивача. У такому разі він може заявити зустрічний позов — самостійну вимогу відповідача до позивача для сумісного розгляду в одному процесі первинного і зустрічного позовів.

— На кого покладається доказування своєї правоти у судовому спорі?

— У змагальному процесі, яким він сьогодні є, суд перестав буди «слідчим у цивільних справах», до обов’язків якого раніше було віднесено збирання доказів за власною ініціативою. Тепер, обов’язок доказувати фактичні обставини, які мають значення для справи, покладено на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. Усі докази у справі сторони та інші учасники процесу зобов’язані надати суду, який розглядає справу по суті. На цю вимогу закону слід звернути особливу увагу, оскільки при перегляді рішень в апеляційному та касаційному порядку нові докази дослідженню й оцінці, як правило, не підлягають.

— З якого часу судове рішення набирає сили закону?

— За загальним правилом постановлені судами першої інстанції рішення набирають чинності після їх перегляду в апеляційному порядку за умови, що апеляційна інстанція не знайшла підстав для їх скасування. Звичайно, що надані поради не претендують на повноту, оскільки за їх межами залишається безліч інших питань, пов’язаних з розглядом цивільних справ у першій інстанції, апеляційному та касаційному порядку. У всякому разі, звертаючись до суду, радила б скористатись допомогою фахівця у галузі права, детально ознайомитися з нормами ЦПК України, якими врегульовані питання, пов’язані з пред’явленням позову, процедурою розгляду справ у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Підсудність цивільних справ


Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судами першої інстанції: районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості.

Позови подаються в суді за місцем проживання відповідача. Позови до юридичних ліц подаються за їх місцезнаходженням. Правило загальної підсудності поширюється на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких ЦПК встановлюється інший вид підсудност ( ст. 109 ЦПК України).

Для окремої категорії справ (ст. 110 ЦПК) встановлена підсудність за вибором позивача. Зокрема, позови про стягнення коштів та утримання і про встановлення батьківства, позови працівників, що випливають з трудових правовідносин, позови, що випливають з авторського права можуть подаватися також за місцем проживання позивача.

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також про відшкодування шкоди, заподіяної майну громадян або юридичних осіб, можуть пред'являтися за місцем проживання позивача, відповідача або за місцем заподіяння шкоди.

Ст.114 ЦПК предбачена виключна підсудність :

1. Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
2. Позови про виключення майна з опису пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
3. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.
4. Позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаходженням перевізника.